Огляд починається біля головного входу з касою, поруч із трьома безкоштовними парковками, а закінчується біля замку Герберштайн, звідки ви повертаєтеся до парковки через сади й зоопарк, подекуди круто вгору. Автобус РегіоБус 209 із Вайца (куди з Граца їдуть лінії 200 і 201) курсує лише в сезон, останнім часом у суботи, неділі та святкові дні з травня до вересня, тож перевірте актуальний розклад. Поза сезоном лишається автомобіль або автобус 300 із Граца до Кайбінга, а звідти заздалегідь замовлене таксі. Якщо ви вже в зоопарку, Турі поведе вас від найближчої точки. Вхід платний, у вартість квитка входять екскурсія замком із гідом, Дім біорізноманіття та сади; окремо платите лише за ігрову залу Гербіс Шпілевельт. З 2 листопада каса працює щодня з 10:00 до 15:30, у парку можна залишатися до 16:00, Дім біорізноманіття працює з 11:00 до 15:00, ігрова зала лише у вихідні, святкові дні та під час шкільних канікул, а годування з коментарями взимку відбуваються лише у вихідні; 25 грудня і 1 січня зоопарк зачинено. Доріжки переважно гравійні, а частина має ухил 11-20 відсотків, особливо підйом на Панорамаплацль і дороги біля замку, тож дитячому візку потрібні позашляхові колеса. Туалети є біля головного входу, біля Цоошенке, на Панорамаплацль, в американській частині поруч із вольєром полярних вовків, біля сімейного ресторану Фамілієнресторан і біля замку. Собак можна брати на повідку. Плануйте близько 3 годин.
Удома відкрийте місце в Turi і торкніться «Зберегти офлайн»: мапа, описи і фото працюватимуть без зв’язку.
Найдальші точки відвідайте на початку, поки ще є сили.
Позначайте одразу, і на виході знатимете, що залишилося.
Тірвельт Герберштайн у застосунку Turi
Позиція наживо, маршрут від точки до точки, описи, які можна читати й слухати. Безкоштовно, без акаунта, 12 мовами.
Той самий план, що й у застосунку. Торкніться точки, щоб побачити фото і опис; у Turi ви побачите на ньому й себе.
1рекомендовані, у порядку маршрутуінші точкиWCтуалети, їжа, каси
Щось не так? Повідомте про це в застосунку, у картці точки.
Варто побачити
Тірвельт Герберштайн це крайовий зоопарк Штирії і один із найбільших парків диких тварин у Центральній Європі: на схилі над ущелиною річки Файстріц живе близько 700 тварин понад 90 видів. Вольєри розташовані за континентами, від полярних вовків і бізонів до берберійських левів і гепардів. Усе почалося в середині XVII століття, коли барон Йоганн Максиміліан I з роду Герберштайнів привіз сюди з Італії ланей. Прогулянка закінчується біля замку Герберштайн, де цей рід живе вже 22 покоління.
Фото Mildeep, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons1
Тварини
Червоні панди
Червона панда живе в прохолодних гірських лісах із густим бамбуком у Непалі, Індії, Бутані, Тибеті та західному Китаї. Її вольєр має власний кондиціонер, бо за температури понад приблизно 25 градусів панда почувається погано. Бамбук малопоживний, тож молода панда з’їдає аж 2 кілограми листя на день. У дикій природі залишилося менше ніж 10 тисяч дорослих тварин. Вольєр панди ділять із мунтжаками, маленькими оленями з Азії.
Фото T R Shankar Raman, CC BY 4.0, Wikimedia Commons2
Тварини
Такіни
Такіни походять із гір Бутану, Китаю, Індії та північної М’янми. Улітку вони пасуться великими стадами на альпійських луках, навіть на висоті 4500 метрів, а взимку спускаються до захищених лісів. Пальці їхніх ратиць розсуваються окремо, тож такін упевнено ступає навіть по снігу. Коли загрожує небезпека, дорослі тварини стають колом довкола малят. Самець важить аж до 350 кілограмів.
Фото 1966mhl1, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons3
Тварини
Гірські зебри й гну
У цьому вольєрі гірські зебри Гартмана живуть разом зі смугастими гну і чудово ладнають. Гірські зебри походять із сухих скелястих гір південно-західної Африки, від Намібії до Анголи. Придивіться до смуг: вони радше темно-коричневі й бежеві, ніж чорно-білі. Лоша вже за кілька хвилин після народження ходить за матір’ю, а кобила кілька тижнів тримає його подалі від табуна, найімовірніше, щоб воно запам’ятало її візерунок смуг.
Фото Cephas, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons4
Тварини
Бізони
Близько 1700 року в Північній Америці жило аж 60 мільйонів бізонів. Після масових полювань поселенців наприкінці XIX століття їх залишилося менше ніж 900, а врятувати вид допоміг Єллоустонський національний парк, заснований 1872 року. Дорослий бик важить до 900 кілограмів і має в холці до 190 сантиметрів, а проте бігає зі швидкістю до 50 кілометрів на годину. На луці в Герберштайні живе невелике стадо.
Фото Musicaline, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons5
Тварини
Полярні вовки
Полярні вовки походять з островів Канадської Арктики та з Гренландії, звідси їхнє білосніжне хутро. У зграї самці й самиці мають окремі ієрархії, які щоосені встановлюються наново в сутичках. Потомство зазвичай має лише пара, що стоїть найвище, а вовк із самого низу чекає на їжу останнім. Найкраще це видно під час годування, коли у зграї проявляється черговість біля миски.
Фото Wilfredor, CC0, Wikimedia Commons6
Тварини
Очкові ведмеді
Очковий ведмідь, якого ще називають андським, це єдиний великий ведмідь Південної Америки, і живе він в Андах від Панами до Болівії. Назву він завдячує світлим позначкам довкола очей, які часто схожі на окуляри, хоча деякі особини зовсім чорні. Аж 96 відсотків його їжі становлять рослини й плоди, особливо бромелії, що ростуть високо на деревах, тож він чудово лазить. Завдяки такому раціону йому не потрібно впадати в зимову сплячку.
Фото PtrQs, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons7
Тварини
Коні Пржевальського
Вид названо на честь мандрівника Миколи Пржевальського, який 1878 року привіз до Петербурга шкуру й череп такого коня. Наприкінці 60-х років XX століття ці коні зникли з дикої природи в степах Монголії. Вони вижили завдяки кільком тваринам, які на початку XX століття потрапили до європейських зоопарків, і завдяки спільному розведенню в зоопарках. 1992 року перші коні повернулися до Монголії, а в зоопарках сьогодні живе понад 700 таких коней.
Фото Giles Laurent, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons8
Тварини
Дім Південної Америки
Тут разом живуть тапіри, капібари, мари, зеленокрилі ара та двопалі лінивці. Тапір має короткий хобот зі зрощених верхньої губи й носа, яким він нюхає, торкається і хапає листя, а ще чудово плаває та пірнає. Хоча його малята у світлі смужки схожі на поросят дикого кабана, тапір родич носорогів і коней, а не свиней. Пошукайте лінивця високо над сусідами: він спить до 20 годин на добу, а в його хутрі ростуть ціанобактерії, тож він схожий на жмуток лишайнику.
Фото ArgentinaTurismo, CC BY 4.0, Wikimedia Commons9
Тварини
Пума і Панорамаплацль
Скеля пум це найвища точка зоопарку, а поруч, на Панорамаплацль, є місце для відпочинку з краєвидом. Пума, яку ще називають гірським левом, живе від південно-західної Канади до Південної Америки, від напівпустель до високих гір. Вона рекордсменка зі стрибків: під час показу в Герберштайні здобич висить на волосіні приблизно за 3 метри над землею, пума вистрибує за нею вгору, а довгий хвіст допомагає їй приземлитися на чотири лапи. Цікавинка: пума вміє муркотіти, але не вміє ревіти.
Фото Mathias Appel, CC0, Wikimedia Commons10
Тварини
Лемури вари
Вольєр лемурів вари лежить біля ставка поруч з історичним садом. Чорно-білі вари живуть лише в дощових лісах східного Мадагаскару. Самці й самиці кілька разів на день видають гучний пронизливий рев, яким відлякують інші групи від своєї території. Зазвичай вони народжують близнят, кожне вагою близько 100 грамів. Через вирубування лісів на Мадагаскарі вони опинилися на межі вимирання.
Фото Szalay Gábor István, Magyarország, Budapest-04, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons11
Будівля / пам’ятка
Замок Герберштайн
Замок Герберштайн, який називають Гартеншлосс, стоїть на 40-метровій скелі над ущелиною річки Файстріц. Уперше його згадано 1217 року як Гервігштайн, резиденцію Гервіга з Кроттендорфа, і саме від цієї назви походить назва Герберштайн. Розбудова тривала понад 450 років: у XVI столітті фортеця стала резиденцією, а в XVII столітті за Йоганна Максиміліана I з’явився Флорентійський двір, створений за зразком італійських. Рід Герберштайнів живе тут уже 22 покоління, а екскурсія з гідом входить у вартість квитка до зоопарку. Біля замку лежить Трояндовий сад, відтворений 1997 року за зразком барокового саду.
Фото Niki.L, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons12
Будівля / пам’ятка
Дім біорізноманіття
Дім біорізноманіття розташований у колишній замковій клуні, згаданій ще 1593 року, у якій у 2004-2022 роках працював Музей Джиронколі. Виставка діє з 2023 року і має 5 інтерактивних станцій: ви сконструюєте власну тварину, за допомогою сканування райдужки доберете собі метелика, а в лабораторії розпізнаєте місцевих жуків. Зовсім поруч лежить ущелина Файстріц, європейська природоохоронна територія з понад 5000 видів тварин, рослин і грибів та з найбагатшою в Австрії популяцією жуків, як-от вусач великий дубовий і жук-олень. Вхід входить у вартість квитка до зоопарку.
Фото Charles J. Sharp, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons13
Тварини
Кенгуру Беннета
У великому австралійському вольєрі разом живуть кенгуру Беннета, ему й чорні лебеді. Кенгуру Беннета походять зі східної та південної Австралії, а також із Тасманії. Новонароджене кенгуреня важить менше ніж 1 грам, завбільшки з кавове зернятко і саме залазить до сумки матері, де залишається приблизно до 9 місяця життя. У стрибках воно перевищує 30 кілометрів на годину, а під час повільного руху спирається на хвіст, наче на п’яту ногу.
Фото Michael J. Litzinger, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons14
Тварини
Берберійські леви
Леви в Герберштайні належать до берберійського підвиду, тобто це атлаські леви з Північної Африки. Вони були більші за інших левів і мали темну пишну гриву, що сягала грудей і живота. Останнього дикого берберійського лева нібито вбили в Марокко близько 1920 року, а 1970 року зоопарк у Рабаті отримав левів із приватного звіринця короля Хасана II, нащадків яких потім розіслали до зоопарків, переважно в Європі. Рев самця чути на відстані до 8 кілометрів, але не дивуйтеся, якщо леви саме дрімають: вони сплять аж до 18 годин на добу.
Фото Sanjay Acharya, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons15
Тварини
Мандрили
Мандрили живуть тут разом із невеликою групою зелених мартишок. У внутрішньому приміщенні є проходи, завузькі для дорослих мандрилів, тож спритніші мартишки мають де сховатися. Самець мандрила має сині складки на морді, яскраво-червоний ніс і золотаво-жовту бороду, а важить близько 27 кілограмів. На цьому ж колі ви побачите й гелад з Ефіопського нагір’я, які їдять переважно траву і спілкуються голосом більше, ніж будь-яка інша мавпа, на дуже багато ладів.
Фото Liuthalas, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons16
Тварини
Гепарди
Гепард це найшвидший наземний ссавець, який розганяється аж до 115 кілометрів на годину. Саме в Герберштайні наприкінці 60-х років XX століття збудували перший у світі симулятор здобичі для гепардів, сконструйований професором Кенігом разом із доглядачами тварин. Під час годування з коментарями гепарди женуться за шматком м’яса зі швидкістю близько 70 кілометрів на годину. Самці часто живуть групами по 2 або 3, зазвичай це брати.
Усі точки (24)
Згруповано як у легенді плану. Зірочка позначає рекомендовані точки.
Тварини 14
Червоні панди ★Червона панда живе в прохолодних гірських лісах із густим бамбуком у Непалі, Індії, Бутані, Тибеті та західному Китаї. Її вольєр має власний кондиціонер, бо за температури понад приблизно 25 градусів панда почувається погано. Бамбук малопоживний, тож молода панда з’їдає аж 2 кілограми листя на день. У дикій природі залишилося менше ніж 10 тисяч дорослих тварин. Вольєр панди ділять із мунтжаками, маленькими оленями з Азії.
Такіни ★Такіни походять із гір Бутану, Китаю, Індії та північної М’янми. Улітку вони пасуться великими стадами на альпійських луках, навіть на висоті 4500 метрів, а взимку спускаються до захищених лісів. Пальці їхніх ратиць розсуваються окремо, тож такін упевнено ступає навіть по снігу. Коли загрожує небезпека, дорослі тварини стають колом довкола малят. Самець важить аж до 350 кілограмів.
Гірські зебри й гну ★У цьому вольєрі гірські зебри Гартмана живуть разом зі смугастими гну і чудово ладнають. Гірські зебри походять із сухих скелястих гір південно-західної Африки, від Намібії до Анголи. Придивіться до смуг: вони радше темно-коричневі й бежеві, ніж чорно-білі. Лоша вже за кілька хвилин після народження ходить за матір’ю, а кобила кілька тижнів тримає його подалі від табуна, найімовірніше, щоб воно запам’ятало її візерунок смуг.
Бізони ★Близько 1700 року в Північній Америці жило аж 60 мільйонів бізонів. Після масових полювань поселенців наприкінці XIX століття їх залишилося менше ніж 900, а врятувати вид допоміг Єллоустонський національний парк, заснований 1872 року. Дорослий бик важить до 900 кілограмів і має в холці до 190 сантиметрів, а проте бігає зі швидкістю до 50 кілометрів на годину. На луці в Герберштайні живе невелике стадо.
Полярні вовки ★Полярні вовки походять з островів Канадської Арктики та з Гренландії, звідси їхнє білосніжне хутро. У зграї самці й самиці мають окремі ієрархії, які щоосені встановлюються наново в сутичках. Потомство зазвичай має лише пара, що стоїть найвище, а вовк із самого низу чекає на їжу останнім. Найкраще це видно під час годування, коли у зграї проявляється черговість біля миски.
Очкові ведмеді ★Очковий ведмідь, якого ще називають андським, це єдиний великий ведмідь Південної Америки, і живе він в Андах від Панами до Болівії. Назву він завдячує світлим позначкам довкола очей, які часто схожі на окуляри, хоча деякі особини зовсім чорні. Аж 96 відсотків його їжі становлять рослини й плоди, особливо бромелії, що ростуть високо на деревах, тож він чудово лазить. Завдяки такому раціону йому не потрібно впадати в зимову сплячку.
Коні Пржевальського ★Вид названо на честь мандрівника Миколи Пржевальського, який 1878 року привіз до Петербурга шкуру й череп такого коня. Наприкінці 60-х років XX століття ці коні зникли з дикої природи в степах Монголії. Вони вижили завдяки кільком тваринам, які на початку XX століття потрапили до європейських зоопарків, і завдяки спільному розведенню в зоопарках. 1992 року перші коні повернулися до Монголії, а в зоопарках сьогодні живе понад 700 таких коней.
Дім Південної Америки ★Тут разом живуть тапіри, капібари, мари, зеленокрилі ара та двопалі лінивці. Тапір має короткий хобот зі зрощених верхньої губи й носа, яким він нюхає, торкається і хапає листя, а ще чудово плаває та пірнає. Хоча його малята у світлі смужки схожі на поросят дикого кабана, тапір родич носорогів і коней, а не свиней. Пошукайте лінивця високо над сусідами: він спить до 20 годин на добу, а в його хутрі ростуть ціанобактерії, тож він схожий на жмуток лишайнику.
Пума і Панорамаплацль ★Скеля пум це найвища точка зоопарку, а поруч, на Панорамаплацль, є місце для відпочинку з краєвидом. Пума, яку ще називають гірським левом, живе від південно-західної Канади до Південної Америки, від напівпустель до високих гір. Вона рекордсменка зі стрибків: під час показу в Герберштайні здобич висить на волосіні приблизно за 3 метри над землею, пума вистрибує за нею вгору, а довгий хвіст допомагає їй приземлитися на чотири лапи. Цікавинка: пума вміє муркотіти, але не вміє ревіти.
Лемури вари ★Вольєр лемурів вари лежить біля ставка поруч з історичним садом. Чорно-білі вари живуть лише в дощових лісах східного Мадагаскару. Самці й самиці кілька разів на день видають гучний пронизливий рев, яким відлякують інші групи від своєї території. Зазвичай вони народжують близнят, кожне вагою близько 100 грамів. Через вирубування лісів на Мадагаскарі вони опинилися на межі вимирання.
Кенгуру Беннета ★У великому австралійському вольєрі разом живуть кенгуру Беннета, ему й чорні лебеді. Кенгуру Беннета походять зі східної та південної Австралії, а також із Тасманії. Новонароджене кенгуреня важить менше ніж 1 грам, завбільшки з кавове зернятко і саме залазить до сумки матері, де залишається приблизно до 9 місяця життя. У стрибках воно перевищує 30 кілометрів на годину, а під час повільного руху спирається на хвіст, наче на п’яту ногу.
Берберійські леви ★Леви в Герберштайні належать до берберійського підвиду, тобто це атлаські леви з Північної Африки. Вони були більші за інших левів і мали темну пишну гриву, що сягала грудей і живота. Останнього дикого берберійського лева нібито вбили в Марокко близько 1920 року, а 1970 року зоопарк у Рабаті отримав левів із приватного звіринця короля Хасана II, нащадків яких потім розіслали до зоопарків, переважно в Європі. Рев самця чути на відстані до 8 кілометрів, але не дивуйтеся, якщо леви саме дрімають: вони сплять аж до 18 годин на добу.
Мандрили ★Мандрили живуть тут разом із невеликою групою зелених мартишок. У внутрішньому приміщенні є проходи, завузькі для дорослих мандрилів, тож спритніші мартишки мають де сховатися. Самець мандрила має сині складки на морді, яскраво-червоний ніс і золотаво-жовту бороду, а важить близько 27 кілограмів. На цьому ж колі ви побачите й гелад з Ефіопського нагір’я, які їдять переважно траву і спілкуються голосом більше, ніж будь-яка інша мавпа, на дуже багато ладів.
Гепарди ★Гепард це найшвидший наземний ссавець, який розганяється аж до 115 кілометрів на годину. Саме в Герберштайні наприкінці 60-х років XX століття збудували перший у світі симулятор здобичі для гепардів, сконструйований професором Кенігом разом із доглядачами тварин. Під час годування з коментарями гепарди женуться за шматком м’яса зі швидкістю близько 70 кілометрів на годину. Самці часто живуть групами по 2 або 3, зазвичай це брати.
Будівля / пам’ятка 2
Замок Герберштайн ★Замок Герберштайн, який називають Гартеншлосс, стоїть на 40-метровій скелі над ущелиною річки Файстріц. Уперше його згадано 1217 року як Гервігштайн, резиденцію Гервіга з Кроттендорфа, і саме від цієї назви походить назва Герберштайн. Розбудова тривала понад 450 років: у XVI столітті фортеця стала резиденцією, а в XVII столітті за Йоганна Максиміліана I з’явився Флорентійський двір, створений за зразком італійських. Рід Герберштайнів живе тут уже 22 покоління, а екскурсія з гідом входить у вартість квитка до зоопарку. Біля замку лежить Трояндовий сад, відтворений 1997 року за зразком барокового саду.
Дім біорізноманіття ★Дім біорізноманіття розташований у колишній замковій клуні, згаданій ще 1593 року, у якій у 2004-2022 роках працював Музей Джиронколі. Виставка діє з 2023 року і має 5 інтерактивних станцій: ви сконструюєте власну тварину, за допомогою сканування райдужки доберете собі метелика, а в лабораторії розпізнаєте місцевих жуків. Зовсім поруч лежить ущелина Файстріц, європейська природоохоронна територія з понад 5000 видів тварин, рослин і грибів та з найбагатшою в Австрії популяцією жуків, як-от вусач великий дубовий і жук-олень. Вхід входить у вартість квитка до зоопарку.
Туалети / каси / паркінг 8
Головний вхідОгляд починається біля головного входу з касою. У середині XVII століття барон Йоганн Максиміліан I із Герберштайнів вирішив, що круті схили не годяться під ріллю, зате добре підходять для тварин, і привіз сюди з Італії ланей. Для відвідувачів парк відкрили наприкінці 60-х років XX століття, і тоді з’явилися перші екзотичні види. З 2006 року зоопарк належить федеральній землі Штирія. Маршрут веде спершу через Азію та обидві Америки, потім через Африку й Австралію, аж до замку над ущелиною Файстріц.